Анархізм в дії. Захист навколишнього середовища.


Дуже важко уявити інший політичний лад, окрім як зв’язку капіталізму та держави, які б наскільки ж сильно руйнували навколишнє середовище. Ця пара поставила під загрозу виживання весь людський рід. Вона створює стимули для експлуатації й знищення природи та породжує суспільство, нездатне захисти середовище свого проживання. В цій статті ми розглянемо приклади як держави своєю жадібностю руйнують екологію. А також які альтернативи пропонують анархісти, щоб захистити навколишнє середовища.

Головною рушійною силою капіталізму є отримання надприбутку. Він постійно шукає все нові місця на карті світу, які можна розорити для найбільшої економічної вигоди. Займатися модернізацією підприємств для того, щоб зробити їх забруднення менш небезпечними, для них не є вигідним, оскільки вони втратять гроші і не отримають ніяких прибутків на свою користь, що в умовах жорстокої конкуренції на ринку призведе до банкрутства. Фінансові еліти не соромляться розпилювати нашу планету на гроші, тим самим роблячи її все більш непридатною до життя. У великих промислових містах люди задихаються від смогу. А сміттям з кожним днем забруднюються все більше територій на Землі. Та й за наслідками глобальної зміни клімату може спостерігати кожен. Але більшість людей, які долучаються до боротьби з капіталізмом через глобальні проблеми з екологією, продовжують дивитися в сторону в держави, і надіятися, що вона зможе обмежити та врегулювати ситуацію. Одним із флагманських прикладів, на які орієнтується більшість – це Японія. Країна, в якій на державному рівні було жорстко обмежене вирубування лісів та небезпечні викиди в атмосферу. Зараз там існує п’ять національних охоронних зон дикої природи загальною площею в 5 631 га і десять природоохоронних резерватів загальною площею в 21 593 га. У цих зонах дозволена тільки дослідницька діяльність. Строгість контролю можна показати на такому прикладі: з охоронних зон було заборонено виносити навіть зламані гілки. Крім цих зон на кінець березня 1999 року в Японії були регіональні природоохоронні зони загальною площею в 73 727 га. Слід також зазначити, що на сьогодні в Японії існує 28 національних парків і 55 квазінаціональних парків в найкрасивіших природних куточках країни. І ось, здавалося б, чим не приклад успішної державної регуляції? А проблема в тому, що хоча Японія й обмежила експлуатацію природи у своїй країні, вона все одно продовжує у величезних масштабах знищувати природу за своїми кордонами. Японське суспільство споживає всебільшу кількість імпортної деревини, збільшуючи тим самим вирубку в інших країнах. Це призвело не тільки до екологічного руйнування, а й до війн за захоплення важливих ресурсів. Аналогію можна спостерігати в Західній Європі, де державна природоохорона проводилась шляхом колоніальної експлуатації країн третього світу. Для природи, на відміну від людей, не існує кордонів між країнами. Тому її захист в одному місці коштом руйнування її в іншому ніяк не змінює загальну ситуацію.

Капіталізм і держава – всі розділяють один міф про природу, який підтримує її експлуатацію. Ця манія величі вже показала свою, поза всяким сумнівом, самовбивчу сутність. Замість неї анархізм пропагандує культуру, яка враховує різні екологічні проблеми. Власники корпорацій не думають про те, як люди будуть виживати в затуманених смогом містах. Єдине, що їм важливо – це власні прибутки. Як ми уже детальніше розглядали в нашій статті про економіку, що анархістська базується на забезпечені потреб кожного. А життя в здоровому навколишньому середовищі є однією з основних. Низова планова економіка незалежна від шаленої конкуренції на ринку та не веде пропаганду культури споживання, тому може дозволити собі вкладати ресурси в модернізацію підприємств, оскільки самі люди зацікавлені в захисті природи через те, що від цього залежить рівень захворювань, смертності та якості життя.

Анархісти поки ще не володіють досвідом вирішення глобальних екологічних проблем через те, що бездержавні, анархічні суспільства в новітній історії не покривали більшу частину Землі. Проте, анархісти як рух який не має кордонів, здійснюють глобальну координацію. Вони організовують міжнародні протести проти великих джерел забруднень і їх державних лобістів, подібні мобілізації відбуваються під час самітів G8, для проведення демонстрацій проти держав, найбільш винних у глобальному потеплінні та інших проблемах, на які відгукнулися сотні тисяч людей з десятків країн. У відповідь на глобальну активність корпорацій анархісти координуються та протестують по всьому світу.

Для прикладу наведемо великі протести, бойкоти та акти саботажу проти Shell Oil, які координувалися між людьми в Нігерії, Європі та Північній Америці протягом 1980-1990-х рр. У 1986 р. в Данії анархісти провели велику кількість одночасних атак бомбами на заправки Shell по всій країні під час всесвітнього бойкоту, проведеного з метою покарати компанію за підтримку уряду, відповідального за політику расової дискримінації корінних народів в Південній Африці. У Нідерландах підпільна антиавторитарна група RARA (Революційна Антирасистська Дія) організувала серію вибухів об’єктів Shell Oil, яка зіграла вирішальну роль в примусі підприємства до відступу з Південної Африки. У 1995 р., коли Shell планувала затопити стару нафтову платформу в Північному морі, вона була змушена залишити цей план після протестів в Данії і Великобританії, ​​підпалу та обстрілу заправок Shell в двох містах Німеччини, також як і бойкоту, який знизив ціни на нафтопродукти в цій країні на 10%. Вся ця діяльність слугує прообразом глобальних мереж, які можуть захищати навколишнє середовище в анархічному майбутньому. Якщо ми досягнемо успіху в знищенні капіталізму та держави, тим усунемо найбільших системних спустошувачів навколишнього середовища, а також структурні перешкоди, які зараз ускладнюють масову дію на захист природи.

Далі наведемо приклад врегулювання екологічних проблем в горизонтальному суспільстві. Оскільки велика частина Нідерландів знаходиться нижче рівня моря і майже вся суша знаходиться під загрозою затоплення, фермери повинні були постійно працювати над підтримкою та поліпшенням системи регуляції води. Дамби для захисту від повеней були звичайною частиною інфраструктури, від якої вигравали всі, але для підтримки їх в робочому стані потрібен був внесок кожного заради блага всіх. Кожен окремо взятий фермер опинявся у виграші, ухиляючись від виконання обов’язків по водній регуляції, але все суспільство могло програти в разі повені. Цей приклад особливо важливий, оскільки голландське суспільство позбавлене анархічних цінностей, звичайних для корінних товариств. Ця область давно була звернена в християнство, і тут були посіяні його згубні для природи і ієрархічні цінності. Протягом сотень років вона була під контролем держави, але все ж імперія розвалилася, і в XII-XIII століттях Нідерланди були, по суті, позбавлені державного контролю. Центральна влада в формі церковних сановників, феодальних лордів і гільдій залишалася сильна в південних регіонах і Зеландії(де пізніше зародився капіталізм), але в північних регіонах, таких як Фрисландія, суспільство було в основному децентралізованим і горизонтальним. У той час контакти між містами, були розділеними величезною кількістю миль – декількома днями шляху. Підтримувати зв’язок між ними було наскільки ж важко, як зв’язок з протилежним кінцем Землі в наші дні. Попри подібні труднощі, сільські громади, міста та й села змогли побудувати й підтримувати велику інфраструктуру для відвоювання землі біля водойми і захисту від затоплення в умовах коливання рівня моря. Сусідські ради організовували спільні робітничі бригади або ділили обов’язки між громадами, побудували й підтримували дамби, канали, шлюзи й дренажні системи, необхідні для захисту всього суспільства. Це був комплексний підхід знизу вгору, від місцевих громад, які врегулювали екологічну проблему за допомогою самоорганізації.

Знищення природи капіталізмом робить анархізм не просто більш прогресивним ладом, а умовою для виживання людства. Якщо ми не зруйнуємо сучасний устрій, то він зруйнує нашу планету.