Історія анархізму. Нісан Фарбер.

Сьогодні героєм нашої розповіді буде маловідома персона. Наш світ переповнений соціальною несправедливістю, тому не дивно, що час від часу народжуються герої, які дуже чуйно переживають проблеми оточуючих та жертвують своїм життям в боротьбі зі злом.

В Білорусі на початку 19 століття активно почала розвиватися анархістська пропаганда. Центром руху став Білосток. На той час це було промислове місто, всіяне багатьма заводами. Саме воно стало ареною боротьби сил анархістів проти сил імперської поліції. Ця боротьба породила багато цікавих біографій і подій, про які ми вам обов’язково розповімо в майбутньому. А поки повернемося до нашого героя – Нісана Фарбера.

“Коли ми, робітники, страждаємо від кризи, коли царює безробіття й немає хліба, – ми повинні йти та брати все необхідне.”

Нісан Фарбер народився 1886 року в Городенській губернії в бідній сім’ї євреїв. Мати його померла, а батько став жебраком та жив при місцевій синагозі. Нісана віддали на виховання в іншу сім’ю в Білосток. У свої 10 років він почав працювати в пекарні, де пізнав всі жахи життя дитини-робітника. Він працював по 18 годин з середи по п’ятницю без відпочинку. Фарбер зміг пройти сувору школу праці та стати підмайстром. Він дуже добре пам’ятав про всі біди життя робітника. Тому чуйно ставився до навколишніх проблем. Весь вільний час він витрачав на прочитання книг. У 1903 році в Білостоці почалася активна пропаганда анархістів, вони з’являлися на мітингах та акціях які організовували польські соціалісти. Там Фарбер і познайомився з анархістами. Нісан відразу приєднався до їхніх лав, та залишався вірним анархістським поглядам до кінця. Фарбер активно брав участь у русі. Не було жодного зібрання, яке він пропустив, Нісан постійно критикував соціалістів за їх реформістські та легалістські погляди. У 1904 році в Білостоці панувала криза. Люди були змучені голодом та виходили на вулиці. Нельсон не міг спокійно спостерігати за цим. Він казав: – “Коли ми, робітники, страждаємо від кризи, коли царює безробіття й немає хліба, – ми повинні йти та брати все необхідне”. Слова його від дій не відрізнялися.

На початку осені 1904 року під час страйку в прядильних майстернях Авраама Кагана сталося зіткнення робітників і штрейхбрехерів, в наслідок якого один із страйкарів отримав важке поранення (за іншими даними – був убитий), багатьох поранено. Після цих подій господар майстерень Каган, який очолював також «Союз фабрикантів», створений для боротьби зі страйкарями, вжив заходів обережності. Його квартира цілодобово охоронялася поліцією.

Однак розплата за його злочини проти робітничого руху все ж застала його. Анархіст Нісан Фарбер вистежив Кагана у Синагозі в юдейське свято «Судного дня» й поранив його кинджалом на очах у чисельного натовпу. Тоді Нісану вдалося втекти завдяки переляканому натовпу. Далі Фарбер продовжив свою діяльність.

Але все ж Фарбер також загинув під час замаху, коли 6 жовтня 1904 р. був убитий саморобною бомбою, яку він кинув у поліцейську дільницю. Цей акт був відповіддю на збройну атаку поліції на мітинг наприкінці вересня того ж року, в результаті якої 30 осіб отримали поранення. Він самотужки кинув виклик всій тій не справедливості, що є в цьому світі. І поклав своє життя заради кращого майбутнього для всіх нас .

1 Comment