Ще одним міфом капіталізму є те, що конкуренція забезпечує технічний прогрес. Що ніби без конкуренції люди втрачатимуть мотивованість розвиватися. У реальному світі капіталістична конкуренція часто не допомагає, а перешкоджає розвитку науки. Оскільки, для того, щоб просувати свої позиції на ринку, вигідним є не тільки вкладання грошей в розроблення нових технологій та модернізації підприємств, а й перешкоджання нормального розвитку конкурентів. Капіталізм і державний контроль породжує ряд проблем, що ускладнює роботу науковців.
Однією із таких проблем є авторські права. Хоча здавалося, що вони навпаки мають мотивувати роботу науковців тим, що гарантують їм право розпоряжатися та отримувати прибуток від свого винаходу, проте, як часто буває, інтелектуальна власність в більшості належить не тим, хто її створив. Винаходи створюються спільною працею багатьох найманих працівників лабораторій, що не одержують ні визнання, ні прибутків, оскільки їх корпорація отримує право власності на патенти. Самі патенти досить часто гальмуюють розповсюдження винаходів, оскільки завищують ціни на їх використання. А іноді зовсім заморожують прогресивні відкриття. Як це роблять великі нафтові компанії, які купують патенти на виробництво акумуляторних батарей, що використовуються в сучасних електромобілях, тим самим регулюючи, а, точніше, обмежуючи і стримуючи їх виробництво. Нафтовим гігантам вкрай не вигідний розвиток цих технологій, тому що це становить загрозу їх економічному домінуванню. А модернізація – це зайві величезні витрати. Тому для них більш вигідно штучно не давати розвиватися прогресивним технологіям. А найбільш жахливо в авторських правах це те, що різні ліки теж таврують ними, що перешкоджає їх легкому доступу для мас, і створює фармацевтичні монополії. Тобто, на нові вакцини, які б допомогли знищити небезпечні віруси, розповсюджуються патентні обмеження, що завищуює ціни та обмежує їх виробництво. Як приклад, на конференції ООН з питань боротьби з вірусом Ебола всерйоз обговорювали патентні обмеження в розповсюджені вакцини.
Ще однією невід’ємною принадою конкуренції є плановане старіння. Щоб утриматися на ринку, підприємцям потрібно, щоб їх продукти постійно купували. Тому замість того, щоб робити акцент на покращення, бізнесмени свідомо занижують якість для швидких пошкоджень та несправностей речі, що мотивувало б її господаря купувати нову. Також вони постійно штампують нові версії свого продукту, які лише косметично декількома функціями відрізняються від попередніх. Таким чином всі ресурси вкладаються в розроблення неякісного металобрухту та в маркетенгові кампанії, що аж ніяк не допомагає розвитку нових технологій.
Держава, в свою чергу, хоча надає гранти на розвиток іновацій, але в більшості особливий пріорітет мають ті технології, що укріплюють її положення. Шалені державні фінанси витрачаються на розроблення нових видів зброї, на покращення екіпірування поліцейських або для розвитку систем спостережень за народом. Гроші на субсидії черпаються з державного бюджету, який поповнюється з податків. Але самі люди, які їх платять, не мають ніяких інструментів, щоб контролювати, на яку нову технологію їх в кінці-кінців витратять. А ось бізнесмени часто вкладають гроші для просування лояльного собі депутата в адміністративний апарат, який надалі буде виділяти різні пільги та наукові субсидії на підтримку свого бізнесу. Одночасно він може проводити законопроекти проти конкурентів. Такі як введення нових акцизів, збільшення податків, посилення державного контролю. Що буде позитивно впливати на розвиток корпорації покровителя, але проекти, які дійсно могли би покращити життя суспільства не отримають фінансування та не будуть втілені.
Анархісти повністю критикують такий підхід в розвитку науки. Як з економікою, так і науковий прогрес підлаштовується не під потреби більшості, а під потреби фінансових еліт. У свою чергу анархісти вважають, що доступ до нових відкриттів повинні мати всі без обмежень. Що завдяки вільному доступу кожен буде мати можливість покращувати новітні методи, й вони зможуть швидше розповсюджуватися в суспільстві. А найкращі корисні винаходи виходять у тих, хто їх потребує. І для цього їм зовсім не потрібні ні держава, ні капіталізм. У історії практики анархізму безліч прикладів винайдення нових технологій для вирішення нагальних проблем. Український анархіст, Махно першим в історії застосував мобільні кулемети – тачанки, ефективність яких проти ворогів, які використовують традиційну тактику, була приголомшливою. Після того, як іспанські революціонери захопили землі поміщиків, селяни позбулися необхідності вирощувати одну єдину культуру на експорт. Фермери оздоровили ґрунт і підвищили ефективність господарства за допомогою змішаної висадки культур: вони садили зернові, які витримували тінь, під апельсиновими деревами. Селянська федерація Леванту (Теж в Іспанії) організувала сільськогосподарський університет, а інші колективи заснували центр з вивчення хвороб рослин.
У густонаселених гірських долинах Нової Гвінеї живуть мільйони селян. Ці спільноти не мають держави і засновані на консенсусі. До недавнього часу у них не було ніяких контактів із Заходом. Хоча європейці-расисти вважали їх «дикунами з кам’яного віку», вони розробили одну з найскладніших землеобробних систем в світі. Ці технології настільки специфічні і численні, що їх можна вивчати роками. Самовпевнені західні вчені дотепер не можуть пояснити, як працює більшість з цих технологій. І ці технології довели свою ефективність. Ось уже сім тисяч років ці горці користуються динамічною, але стійкою формою землеробства. Вона рятує їх від великих змін навколишнього середовища, які, можливо, знищили б менш інноваційні суспільства. Вони володіють методами іригації, зміни режиму вологості ґрунту, перехресного вирощування і багатьма іншими. У них не має вождів, а рішення приймаються колективно. Завдяки відсутності авторських прав винаходи вільно та швидко поширюються в великому децентралізованому суспільстві. Багато скептиків презирливо посміхнуться при думці про те, що народи, які навіть не використовують металеві інструменти, можуть бути прикладом технологічного розвитку. Однак технологія не обов’язково супроводжується електронними гаджетами. Технологія – це адаптація до навколишнього середовища. Жителі Нової Гвінеї адаптувались до своїх умов складним набором методик, які дозволили їм задовольнити всі свої потреби, не зруйнувавши при цьому навколишнього середовища. Західна цивілізація навіть і близько не підійшла до такого результату.
Є маса анархічних прикладів, які більше відповідають комп’ютерній епосі. Відносно недавно почалося масове поширення програм з відкритими кодами (open source). Децентралізовані мережі з тисячами людей, які працюють разом на добровільній і відкритій основі. Створили складне програмне забезпечення, від якого тепер залежить економіка інформаційної епохи. Великі корпорації патентують і закривають коди своїх програмних продуктів, а в рамках підходу open source він доступний всім, так, що кожен може його подивитися або поліпшити. В результаті відкриті програми в більшості якісніші, і зазвичай їх легше виправляти. Традиційно патентоване програмне забезпечення менш стійке до вірусних атак, тому що менше очей стежить за появою вразливостей.
Потужною альтернативою державних субсидій є Kickstarter. Кікстартер це сайт фінансування творчих проектів, де різні талановиті люди розміщують презентації своїх проектів, кожен, хто зацікавився, може перерахувати їм гроші. Хоча і держава, і корпорації мають велику ресурсну базу, в той же час, коли спонсорами на кікстартері в більшості виступають пересічні люди. Завдяки тому, що їх тисячі, вони можуть вільно фінансувати величезні проекти, які в іншому випадку не змогли би знайти фінансової підтримки. Таким чином люди мають можливості самостійно фінансувати проекти, в яких вони зацікавлені.
Ще одним прикладом відкритої децентралізованої платформи є Wikipedia. З’явилася вона зовсім недавно, в 2001 році. Сьогодні це найбільша енциклопедія в світі, яка налічує понад 10 мільйонів статтей на більш, ніж 250 мовах. Ці статті написані не експертами. Wikipedia створюється всіма. Будь-хто може писати або редагувати статті. Ця відкритість і довіра породжують можливість для швидкого редагування інформації безліччю людей. Широка wikipedia-спільнота має колосальну здатність до саморегуляції. Тому факти вандалізму, невірного редагування або фальшивих статтей швидко виявляються. Статті в Wikipedia несуть набагато більше знань, ніж невеликий елітарний гурток статусних вчених. Було кілька відомих випадків навмисного саботажу, наприклад, коли співробітники телешоу The Colbert Report переписали історію в одній зі статей і використовували це у своїй передачі. Однак це псування була швидко виправлене, як найчастіше і буває з невірною інформацією. Більш складну проблему представляють собою корпорації, які використовують Wikipedia для піару і наймають працівників, щоб редагувати статті для створення гарного іміджу компанії. Однак завдяки мільйонам користувачів Wikipedia ефективно бореться з такими випадками та містить набагато більше інформації про злочини корпорацій, ніж будь-яка традиційна енциклопедія, автора якої можна підкупити.
Анархісти теж досить часто виступають ініціаторами деяких технічних розробок в сфері IT. Держава постійно намагається контролювати інтернет. Цензура обмежує все більше різних ресурсів. Та ведеться невпинна боротьба із піратством. Інтернет по своїй суті є мережею вільного розповсюдження інформації, що не подобається чиновникам та власникам корпорацій. Анархісти в свою чергу розроблювали програмне забезпечення для обходу цензури. Зокрема bitmask є розробкою анархістів.
Капіталізм та конкуренція вже давно застаріли. Вони не допомагають розвитку технологій, а сковують їх. Лише вільний доступ до надбань науки та субсидіювання винаходів самим суспільством забезпечить ефективний науковий прогрес, який буде працювати на забезпечення потреб кожного.