Утопія анархізма

Досить часто критики або люди, які тільки-но почули про анархістські ідеї, називають їх утопічними, неможливими для реалізації на практиці. Це досить розповсюджений аргумент проти анархізму, який дуже легко спростувати. Він витікає із хибних уявлень про саму концепцію, але оскільки цей аргумент можна почути досить часто, ми вирішили розібрати його в нашій статті.

Передусім потрібно усвідомити, що анархізм – це не абстрактна філософія. У неї є конкретні вимоги та інструменти для їх реалізації. Тому вирвані з контексту метафізичні доводи тут недоречні й щоб розібратися з питанням про утопію, все, що потрібно – це розглянути інструменти, які пропонують анархісти.

Анархізм є концепцією, яка у своїй основі виступає за передачу влади до рук усього суспільства. На різних етапах розвитку цих ідей інструменти, які пропонували для організації народного контролю, розвивалися та змінювалися. Спочатку це були всенародні збори, далі з ростом населення з’явилася концепція делегатів, і вже зараз, коли науково-технічний прогрес досягнув своїх висот, анархісти почали виступати за електронну демократію, яка здатна повністю замінити сучасний чиновницький апарат.

Тобто, наразі питання “чи анархізм – утопія?” тотожне “чи електронне голосування – утопія?”. І у сучасному суспільстві немає нічого простішого за реалізацію електронної демократії. Анархічна альтернатива ніколи ще не була настільки простою й очевидною, як сьогодні. Кількість виробленої техніки, розвинена інтернет-інфраструктура та рівень програмного забезпечення робить організацію прямого народного контролю надзвичайно простою. Безпосереднє висування питань на обговорення та прийняття всіх рішень через інтернет не є проблемою. Мережа дозволяє створити прозору систему відкритого голосування на всіх рівнях, що виключає можливість будь-якої фальсифікації. Організувати голосування, що на місцевому рівні, що на багатомільйонному зараз технічно однаково просто. Так само просто, як і залучити до розгляду проблеми велику кількість компетентних у певній сфері фахівців (науковців, економістів і т. д.), із подальшим загальним голосуванням, де обиратимуть не з двох однаково поганих варіантів, висунутих хитрими політиканами, а із варіантів запропонованих фахівцями та висунутих низовими органами самоврядування, які даватимуть можливість кожному запропонувати свій варіант вирішення того чи іншого важливого для суспільства питання.

Усі необхідні технології вже давно активно використовуються на практиці. Усе, що потрібно зробити – це розширити їх до масштабів усього суспільства. Питання практичного функціонування анархізму та його утопічності вже не стоїть. Інструменти, які він пропонує, давно довели свою ефективність на практиці. Єдиною перешкодою, яка є перед нами, щоб реалізувати цю концепцію – жадібність можновладців. Вони намагаються зробити все, що в їх силах, заради збереження свого панівного положення. Побороти їх спротив, хоч і важке завдання, але не утопічне. Єдине питання, яке справді залишається актуальним, чи зможемо ми вибороти це справедливіше суспільство? Майбутнє планети вирішується саме зараз, і те, яким воно буде, залежить виключно від усіх нас.