Стокгольмський синдром

Що ми знаємо про поліцейських?

Якщо увімкнути телевізор можна легко перейнятися “поліцейською” романтикою. Коли сміливці користуючись своїми високими знаннями та дедукцією знаходять та знешкоджують небезпечних злодіїв, які становлять велику загрозу для нас. Поліцейських легко сплутати з лицарями, які ризикуючи своїм життям стоять на нашому з вами захисті. Супергерої сучасності. Важко уявити світ без цих героїв. Якби не вони ми б точно з вами кожен день страждали від злочинності. Недаром про нову поліцію було відзнято так багато хвалебних сюжетів і серіалів. Не даром реформу поліції називають найбільшим зрушенням в Україні.

Проте варто вимкнути телевізор і поглянути на реальний стан речей і світлі лицарі стають найгіршими злодіями сучасності. Поліцейські перестають бути борцями зі злочинцями більш того вони кришують злодії різного роду. Саме поліцейські тримають більшу частину нелегального бізнесу в країні. І ні для кого це не є таємницею. З нахабством цих напівбогів хоч раз в житті зустрічався кожен. Чого коштують тільки дорожні патрулі, що немов пірати курсують по дорогах в пошуках водіїв з яких можна було би збити побільше грошей. А найголовніше те, що відстоюють вони інтереси далеко не наші, а чиновників. Поліцейських в блискучих обладунках далеко не раз спускали на демонстрантів. І вони як личить справжнім чоловікам без зазорів сумління кидалися з кийками на людей. Ось такі вони прості романтичні безіменні герої.

Найбільш цікавим фактом є те, що більшість продовжують вірити в позитивний образ поліцейських, хоча від їх свавілля в той чи іншій мірі постраждав майже кожен. Такий собі стокгольмський синдром 21 століття. Коли найбільшим злодіям сучасні дають лаври героїв.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

20 + четырнадцать =