Досягнення нового уряду

Всього за три місяці, 31 березня 2019 року, в Україні відбудуться чергові вибори. Теперішній уряд прийшов до влади на хвилі революції. Зараз ми маємо можливість оглянутися назад та оцінити головні “здобутки” нашого керівництва. У передвиборчих лозунгах влада сама виносить три своїх головних надбання: – “Віра, мова, армія”.

Мова

Вже котрий рік в Україні проходить політика боротьби з вітряками. Масово перейменовуються вулиці, дають квоти на україномовні проекти на радіо та телебаченні. Безумовно, в цьому немає нічого поганого, але зміна вивісок не змінює суті. Чиновники скільки завгодно можуть одягати вишиванки, вивчати мову, хизуватися своїми здобутками в перейменуванні вулиць, але вони залишаються злодюжками. Злодюжками, які створюють лише інформаційний шум, імітуючи боротьбу за українську культуру, щоб приховати свою злодійську природу за вишиванкою.

Україна, що б не говорили націоналісти, є багатонаціональною країною, у нас проживають представники багатьох народів і, головне, мовних груп. А політика зациклена на націоналізмі непогано підігріває сепаратистські настрої. Угорці, кримські татари, білоруси, росіяни теж є повноцінними жителями нашої країни, і мають велечезний відсоток від всього населення. Уявімо, якщо хтось з чиновників наважиться якимось чином обмежити українців, наприклад у можливості навчатися на власній мові, націоналісти тут же мобілізуються, щоб щось громити. Не дивно, що коли уряд проводить реформи, які утискають права на освіту на власній мові для угорців в угоду популізму, то це викликає серед них шквал невдоволення, і що активно починають рости сепаратистські настрої. Політика наших чиновників лише підливає масла у вогонь національних конфліктів. У нас уже багато індивідів, які на ґрунті пропаганди перестали за людей вважати росіян. Влада РФ безумовно чисте зло, яке катує власний народ, але так само багато росіян, серед яких і російські анархісти, віддали своє життя і здоров’я в боротьбі з цим режимом.  Політика нашого уряду, активна націоналістична пропаганда, створюють чудовий ґрунт для росту ксенофобії, і аж ніяк не єдності народу. Вся ця українізація не більше, як ширма, за якою чиновники продовжують робити свої темні справи, підігріваючи сепаратистські та ксенофобські настрої.

Віра

Головною подією цього року назвали створення власної православної церкви. Порошенко присвоїв цю заслугу собі та активізував потужну машину пропаганди, яка вихваляє його за цей величезний здубуток. І тут до проблем з утисками на рівні мови та культури приєдналася проблема віри. Завдяки ефективній пропаганді, що РПЦ це агенти ФСБ, і відповідної пропаганди від РПЦ, що українці та сам Вселенський патріарх зійшли з праведного шляху, подія викликала нову хвилю ненависті на релігійному ґрунті. Не потрібно пояснювати, наскільки гостро віряни переживають ці події. Конфлікт навколо розколу на Московський і Київський патріархати до втручання політиків був майже не відчутний. Тепер націоналісти, де тільки можливо, звинувачують людей, які просто ходили в церкву, в яку ходили їхні батьки, в роботі на ФСБ, заважають богослужінням, все більше назріває конфлікт з переділом церков. Кирило, звичайно, мерзенна персона, але саме наша влада зробила найбільше, аби налаштувати людей вороже один до одного. Обшуки в церквах, допити священників та переподіл церков не сильно допомагає скріпляти вірян різних конфесій. Керівництво церков, у свою чергу, яскраво продемонструвало, як воно може гнучко змінювати свої устави під диктатом політиків. В сумі, питання віри ніяк не вирішилося, а втручання з боку держави тільки загострило міжконфесійну ворожнечу.

Армія

Ох, як же люблять ялозити тему армії наші чиновники. Випускають цілі пропагандистські фільми де розповідають, як вони своїми руками розбудовували армію, періодично виголошують популістичні промови про проведення програм захисту людей, які повернулися з АТО. Що ми маємо за фактом? А те, що красти менше чиновники не стали, а от люди стали платити більше. Скільки за ці роки було корупційних скандалів про торгівлю з окупантами, махінаціями із закупками амуніції для солдатів? Саме військове керівництво країни повністю некомпетентне. Завдяки їх бездарному керівництву сотні людей загинули в котлах. Скільки б Порошенко не позував у військовій формі, це ніяк не змінить той факт, що керівництву плювати на життя солдатів. Вони використовують їхні життя, як витратний матеріал в своїх геополітичних інтригах, не цураються будувати собі маєтки на крові людей. Влада присвоює собі здобутки волонтерського руху.

Щоб отримати додаткові права, обіцяні чиновниками людямм, які повернулися з війни, потрібно пройти всі кола бюрократичного пекла. Саме отримання посвідки учасника війни – важкий процес, який триває місяцями, і забирає багато сил. Обіцяні ділянки землі отримати вкрай важко, а їх якість низька. А зважаючи на останні новини, чиновники і тут придумали схему, як заробляти на роздачі землі ветеранам. Армія – далеко не позитивний приклад змін.

Економіка

Так, саме цього слова ви не знайдете в передвиборчих лозунгах теперішнього уряду. Це й не дивно, враховуючи той крах, який вона переживає. Тарифи й ціни ростуть величезними темпами. Тотальна бідність і масова міграція людей з країни – ось наша реальність. Чиновники навчилися випрошувати кредити та грамотно їх розкрадати. Та нам від цього не легше. Рівень нашого життя нестерпно падає. Скільки б депутати не створювали інформаційного шуму, приховувати за ним біди народу стає все важче.

Після Революції

І знову 2014 року, народ забрав завдяки героїчній боротьбі владу від одної банди злодіїв і тут же передав її іншій. Укотре ми не засвоїли важливий урок, що зміна одних покидьків на інших нічим нам не зарадить. Нам потрібні не нові обличчя при владі, а зміна політичної системи. Вона повинна представляти наші інтереси, а не чергової банди.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

4 × один =