Одною з основних проблем в пропаганді анархізму в контексті України є повна відсутність анархістської традиції. Рух був повністю знищений та дискредитований в радянську епоху. Традиція анархізму була перервана, і зараз новим поколінням анархістів приходиться відновлювати все з самого початку. В суспільстві відсутні, навіть в загальних рисах, уявлення про те, що таке анархізм. Люди, чуючи слово “анархізм”, уявляють що завгодно, але не ідею з багатовіковою історією боротьби, яка виступає за передачу влади із руки державних чиновників в руки самоврядування. Навіть, критика часто буває адресованою не до самої ідеї анархізму, а до опудала, цими ж критиками придуманого. Тому не дивно, що існує багато непорозуміння навколо теми анархізму. І виникають різні питання по типу: а як при анархізмі будуть карати злочинців, а як при анархізмі будуть встановлювати міграційну політику, а як будуть боротися з наркотиками.. аж до питань, хто буде сміття прибирати. На всі різнопланові питання які починаються із фрази “а як при анархізмі..” існує всього лиш одна універсальна відповідь.
Але для початку потрібно, ще раз розібратися, що взагалі таке анархізм. В контексті даної теми нас не цікавить філософський бік анархізму, щодо якого теж можна багато чого сказати, зараз нас цікавить саме практичний бік. А на практиці анархісти виступають за те, щоб контроль за прийняттям рішень у всіх сферах знаходився в руках суспільства, а не в обмеженого кола еліт. І якраз в цьому і криється відповідь на всі питання типу “а як при анархізмі…”
Анархісти не пропонують сильного лідера, який знає відповіді на всі питання, як це роблять різного роду авторитарії. У нас немає своєї біблії, де було б розписано, що і як правильно робити при анархії. Ми впевнені, що ніхто не розбирається краще в проблемах конкретної людини, ніж вона сама. Тому пропонуємо лише ряд інструментів, які б дозволи їй отримувати консультації по розв’язанні цих проблем у компетентного спеціаліста, та можливість самостійно організовувати ряд дій з її вирішення. Тому, якщо взяти для прикладу питання, чи будуть анархісти забороняти продаж наркотиків, чи легалізовувати їх? Єдиною правильною відповіддю буде – це мають вирішувати місцеві органи самоврядування. В сумі із тим, що анархісти пропонують федеративну структуру організації суспільства, тобто в той час, коли основні глобальні рішення будуть прийматися на рівні всіх федеративних округів, і будуть загальнообов’язковими для виконання всією федерацією, одночасно місцеві об’єднання можуть приймати свої місцеві рішення і правила, які можуть відрізнятися в різних об’єднаннях (головне, щоб вони не йшли всупереч із загальноприйнятими федеративними правилами). Дещо подібне зараз існує в США (хоча там місцеві рішення приймають не місцеві спільноти, а місцеві чиновники), і така система є дуже гнучкою. І тому цілком реальною є ситуація, коли в одному окрузі наркотики під повною забороною, а в іншому проводяться прогресивні методи боротьби з наркоманією не через заборони, а через реабілітаційні програми. І така можливість встановлювати різні місцеві правила – надзвичайно ефективна. Якщо люди справді зацікавлені у розв’язання певної проблеми, то вони обов’язково помітять, якщо політика їх сусідів у певному питанні буде більш ефективною, і зможуть перейняти її собі. Або, якщо умовній меншості не буде подобатися певний закон їх федеративного округа, вони зможуть з легкістю змінити його і підібрати оптимальний для себе.
Зазвичай, коли мова йде про прямий народний контроль за прийняттям рішень, то деякі люди починають контраргументувати, що суспільство не освідчене, і понаприймає безліч поганих рішень, що викличуть кризу. Дивно, що ці критики не помічають як уже існуючі чиновники масово приймають такі рішення. Коли ми живемо у світі, де чиновники пропонують будувати стіни на кордонах, коли уже давно придумали літаки, коли в різних країнах на державному рівні приймають закони про те, що СНІДу не існує, коли різні політики влаштовують хрестові походи проти ГМО, і на державному рівні влаштовують переслідування і розстріли сексуальних меншин. Безумство говорити, що чиновники страхують нас від неправильних рішень. Звісно, від помилкових рішень ніхто не застрахований. Але чиновники теж люди, і вони не можуть бути однаково добре розбиратися абсолютно всіх сферах життя. Тому вони в прийнятті рішень в певній сфері консультуються з компетентними експертами. Все, що вони роблять – це приймають рішення із запропонованих проектів. Але чиновники не зацікавлені в розв’язанні наших проблем так, як ми. Вони нічим не мотивовані шукати оптимальних рішень, і майже нічим не обмежені у своїх діях. Тому, як показує практика, користуються своїми повноваженнями виключно для задоволення своїх чи спонсорських інтересів.
В підсумку, можемо ще раз підкреслити, що анархізм лише дає інструменти, а як ними користуватися, і які позиції займати стосовно того чи іншого питання, повинна вирішувати місцева спільнота.