В Україні ще досі жива віра, що твій голос на щось впливає, і що дуже важливо ходити на вибори. Не підеш на вибори – і знову виберуть “поганого” кандидата. Ніби всі проблеми від того, що ми не тих вибирали. За нашу коротку історію змінилося багато президентів, двоє із яких прийшли до влади на революційних хвилях. Були й досвідченні управлінці, й кандидати від народу, й “проєвропейські”, й “проросійські”. Одним словом, ціла колекція на різний смак. Якщо не враховувати косметичні зміни на кшталт перейменування вулиць, нічого особливо не змінювалося, чиновники як крали, так і крадуть, ми як знаходилися на дні, так і досі тут сидимо. Уже давно мав настати час задуматися, що, можливо, справа не в кандидатах, але він усе не настає, нас продовжують годувати мантрою про неправильних кандидатів.
Уявімо, що ваш голос справді став важливим і ви змогли вибрати ідеального кандидата. І що б ви цим змінили? Хіба могли б диктувати йому, які закони вам подобаються, а які ні, могли б відізвати його, якщо він провадив політику, протилежну обіцяній? Очевидно що ні. Чиновники різного сорту цим і користуються. Наобіцяв собі популістичної маячні, щоб сподобатися максимально великій аудиторії, прийшов до влади і забуваєш про свої обіцянки. Хоча така схема ні для кого не таємниця, але люди все одно продовжують вестися на солодкі обіцянки. І за це, звісно, самих людей винити не можна, всі ми втомилися від проблем, що нас оточують, і всі ми хочемо їх вирішити. Тому й хапаємось за примарну волосинку щоби хоч щось змінити.
Навіть якби ваш голос реально впливав на результат виборів, ви все одно жодним чином не керували б процесом прийняття рішень. Ходіння на вибори – це вічна спроба знайти серед однаково поганих кандидатів менше зло. Справжня демократія – це можливість безпосередньо впливати на прийняття важливих рішень, а не вибирати собі пана, який за нас усе повирішує.