Руйнуємо 5 міфів про державу

1. Чиновники слуги народу

Існує популярна думка, що в демократичних режимах владою є народ. Але по факту, в народу ніяких особливих політичних прав немає. Ми не маємо права на законодавчу ініціативу, не можемо відзивати в будь-який момент чиновників, якщо нам не сподобаються їх рішення. Все, що ми можемо – голосувати за обмежене коло посад при владі. Наприклад, людина хоче скасувати строкову армію, але кандидата, який би пообіцяв це зробити немає. Самостійно висунутись вона не може, оскільки просто немає грошей на ведення політичних перегонів. Навіть, якщо такий кандидат існує, але де гарантії того, що після приходу до влади він виконає свою обіцянку. І всі ті хто за нього проголосували в надії, що він скасує строкову службу, не мають можливості ніяк вплинути на свого кандидата. Виходить, що народ ніякого контролю за прийняттям рішень в державі не має. А ось чиновники владу над народом мають величезну. Вони можуть приймати закони, змінювати процедуру виборів, під їх контролем поліція. А людина, якій не подобається їх рішення може потрапити до в’язниці. Ба більше, низова ініціатива, коли люди намагаються взяти на себе напряму якусь задачу із компетенції чиновників, часто карається. Так було, коли людей штрафували за самостійний ремонт дороги. Тому в реальності це ми слуги чиновників.

2. Поліція захищає перед усім наші інтереси

Ще одна розповсюджена думка, що поліцейські існують, щоб захищати нас з вами. Але на практиці вони мають монополію на законне насильство. Ми не можемо напряму звільняти їх і якось впливати на поліцію. Їх прямим роботодавцем є апарат чиновників, який теж абсолютно нам не підконтрольний. Саме вони мають право звільняти силовиків, впливати на їх заробітну плату чи премії. В різного роду вуличних протестах поліцейські завжди виступають на боці влади. Історично поліція була створена для боротьби з протестами та захисту інтересів можновладців. Тому поліцейські – це вірні захисники інтересів чиновників, які в критичний момент без сумнівів візьмуть в руки кийок і почнуть нападати на обурених людей.

3. Податки збирають для забезпечення нам соціальних благ

Вважається, що для забезпечення різних соціальних гарантій з нас збирають податки. Але де-факто, ми знову над грошами, які в нас забирають, контролю не маємо. Ми не можемо вибирати куди їх витратять. Контроль за нашими коштами повністю переходить в лапи чиновників. Саме вони вирішують виділити їх на лікарню чи на нові технології стеження, чи, можливо, на підвищення власних заробітних плат. Рядова людина може лише написати звернення із проханням до чиновника виділити гроші на інфраструктурний проект, який їй потрібен, та сподіватися на його милість. Хоча фактично чиновник керує не своїми грошима, а нашими. Для того, щоб описати ці відносини між народом і чиновниками, більше підходить слово не податки, а данина.

4. В’язниці перевиховують злочинців

Для боротьби із розповсюдженням злочинності, ніби, будують в’язниці. Але на практиці в’язниці є місцем професіоналізації злочинця. Людина – соціальне створіння, її розвиток напряму залежить від соціального оточення. У в’язницях людина ламається психологічно, а охоронці не соромляться заробляти гроші на в’язнях, розповсюджуючи серед них наркотики та алкоголь. Після виходу з в’язниці людина отримує штамп, який ускладнить пошук роботи та соціалізацію. Більшість зустрічаються з безкінечною кількістю труднощів після звільнення, йдуть на рецидив і знову опиняються у в’язниці. В’язниці тільки погіршують криміногенний стан у суспільстві. А також вони слугують інструментом залякування і боротьби з опозиційними силами. По всьому світу тисячі людей знаходяться там виключно через свою політичну діяльність.

5. Існують соціальні ліфти, тому хто багато працює може добитися всього

Міф про існування соціальних ліфтів є одним із найбільш розповсюдженим. Хоча фактично, те, ким може стати людина, на 90% залежить від її стартових умов. В дослідженнях Пікетті було визначено, що більшість світових багатіїв отримали свої багатства завдяки спадку. Дуже лицемірно говорити, що дитина із маленького села, народжена в бідній і неблагополучній сім’ї, має аналогічні умови з сином чиновника. Талант і працьовитість не такі важливі, як соціальне положення, стартовий капітал та зв’язки. Приклади людей, які піднялися із низу до вершин, лише поодинокі виключення. Значно більше людей не змогли вирватися із низів, але про них не знімають фільми й вони не пишуть книги. Також хоча декларативно кожен може висувати свою кандидатуру на виборах, фактично реальні шанси на перемогу мають лише ті хто володіють величезними фінансами, або заручилися підтримкою спонсорів. Без фінансів вам не вдасться вести ефективну передвиборчу агітацію, або навіть зареєструвати свою кандидатуру.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

20 − 6 =