В 2020 році нашому колективу виповниться 15 років. 13 лютого, у далекому 2005 році, Революційна Дія виникла як осередок російської організації анархістів Автономна Дія. Спершу, організація сформувалася в Мінську. За цей час наш рух зазнав багато циклів розквіту і занепаду, та попри все, ми продовжуємо існувати та розвиватися.
На сайті РД Білорусь опублікована історія організації до 2010 року. До майбутнього ювілею Революційної Дії ми вирішили оновити історію руху від 2010 до 2019 років.
2010 – 2014 роки. Відновлення руху після репресій 2010 року
Після репресій 2010 року, рух був майже розтрощений. Колишні зв’язки зруйновані, активність – паралізована. На плечі активістів, які змогли уникнути репресій, звалилося складне завдання: відбудувати рух майже з нуля і водночас не потрапити під тиск репресивного апарату.
На досвіді поразок, у 2010 році почало формуватися особливо ретельне ставлення анархістів до конспірації та техніки безпеки, яке зараз вважається активістським стандартом. Було очевидно, що білоруський репресивний апарат набиратиме обертів й каратиме за будь-яку помилку.
З 2010 до 2013 року сайт організації публікував новини переважно локального і міжнародного рівнів. Їх зміст – соціальні та економічні проблеми, а також інформація про політв’язнів-анархістів. Лише з кінця 2013 почала відновлюватися вулична активність. На початку 2014 року, в Мінську і Гомелі були організовані декілька символічних акцій. Також, відновилася вулична агітація.
Навесні 2014 року, анархісти розгорнули кампанію проти проведення в Республіці Білорусь Чемпіонату Світу з хокею. Анархісти акцентували увагу на безрозсудну витрату бюджету на організацію чемпіонату. Протягом ЧСХ було посаджено за сфабрикованими звинуваченнями більше 30 чоловік, деяких заарештували відразу ж після виходу після попередніх покарань. Це було зроблено, щоб протести проти диктатури не зіпсували враження гостям. Репресивний апарат теж почав відповідати на відродження активності.
Напередодні чемпіонату, багато опозиціонерів і анархістів отримали адміністративні арешти за фіктивними звинуваченнями. У цей період анархісти приділяли увагу й проросійському впливу в Білорусі. Зокрема, у Бресті будівлю Російського центру науки і культури залили чорною фарбою.
У грудні 2014 року в Мінську анархісти провели перший за 3 роки нелегальний колективний пікет. Його проведення було пов’язане зі введенням нових податків і погіршенням економічного становища громадян країни. Альтернативою цьому анархісти вбачали передачу контролю бюджетом суспільству. Цей пікет викликав нову хвилю репресій проти руху. Але вони не змогли зупинити активність анархістів.
2015 рік. Розвиток руху в Україні
В 2015 починає функціонувати український сайт “Революційна Дія“. З тих пір наша організація стала міжнародною. Розвивати її в тогочасній Україні теж було важко, хоч і рух українських анархістів був значно чисельнішим, ніж зараз.
Під час Майдану анархісти були дезорганізовані, через що не змогли ефективно конкурувати з правим рухом. На першотравневій ході у 2015 році, в якій взяли участь близько 300 активістів, сталася сутичка з ультраправими. Хоч анархісти були в чисельній перевазі, ультраправі успішно зірвали захід. Ця ситуація ще раз викрила нагальні проблеми руху.
Після Першотравня ультраправі продовжували активно блокувати заходи опонентів і нападати на анархістів. Буквально через кілька років після Майдану всі колишні організації (РКАС, Пряма Дія, АСТ) анархістів занепали або зовсім зникли. Загалом, рух втратив свою чисельність. В такому важкому становищі повного домінування ультраправих на вулицях довелося будувати український анархічний колектив.
Наші завдання були конкретними. По-перше, сприяти створенню активної і дисциплінованої організації, яка б систематично вела анархістську агітацію й боротьбу, пропагандувати соціальний анархізм на противагу субкультурному та формувати міцний “кістяк” активістів. І ми почали працювати над їх втіленням.
Анархісти почали організовувати напади на ультраправих, брали участь в соціальних конфліктах пов’язаних із забудовами, проводили регулярні вуличні агітаційні рейди. В результаті, рух почав повільно, але впевнено розвиватися на території України.
2015—2017 роки. Активізація руху в Білорусі
Після тривалого занепаду, рух в Білорусі зміг відновити свою активність. За період 2015-2017 років анархісти провели кілька нелегальних маршів і пікетів у Бресті, Мінську та Барановичах.
Регулярно поширювалась агітація. Вона була пов’язана з соціальними та економічними проблемами білоруського суспільства: підвищенням податків, притягненням до армійської служби або проявами поліцейської жорстокості. Найбільш активними на той час були групи активістів з Бресту, Мінську та Гродно.
В 2015 році анархісти перекрили дорогу в Мінську. Це була акція солідарності з політв’язнем Миколою Дідком, засудженим у 2010 році.
У той самий час, на сайті РД опублікували акції, де активісти закидають будівлі МВС і Слідчого Комітету димовими шашками, за допомогою фарби пошкоджують рекламні щити з державною пропагандою . Однією з найбільш резонансних акцій – закидування фарбою будівлі Білтелерадіокомпанії, яку активісти пов’язали з постійної брехнею в ефірі державних ЗМІ.
Влітку 2017 року анархісти спалили коктейлями Молотова рекламу Служби судових виконавців в місті Івацевичі. Пізніше, за цим фактом було порушено кримінальну справу. Затримали двох підозрюваних.
У відповідь на акції та збільшення авдиторії медіа-ресурсів організації, білоруська влада заблокувала її сайт і групу Вконтакті. Багато друкованих матеріалів внесли до переліку екстремістських.
2017 рік. Протести проти Декрету №3
Наприкінці лютого 2017 року закінчився термін сплати податку, передбаченого Декретом №3 Президента Республіки Білорусь, більш відомого як «Декрет про дармоїдів», офіційна назва – Декрет №3 «Про попередження соціального утриманства».
Цим документом встановлюється обов’язок громадян Білорусі, які не брали участь у фінансуванні державних витрат або брали участь менше 183 календарних днів за попередній рік, виплатити державі збір у розмірі 20 базових величин. Податок викликав невдоволення білоруських громадян, внаслідок чого в країні пройшла хвиля акцій протесту, в якій анархісти показали себе як дуже організована сила.
В кінці лютого була перекрита одна з вулиць Мінську, якою анархісти пройшли з піротехнікою і банером «Чиновник – головний дармоїд». Відтак, з початку року анархісти стали поширювати агітацію під цим гаслом у різних містах. Таким чином активісти звертали увагу на фінансове становище громадян. Мовляв, навантаження на бюджет країни створюють не люди, які втратили роботу через зростання безробіття, а надмірно великий адміністративний апарат.
Одною із центральних подій протесту став марш у Бресті. Він відбувся 5 березня біля будівлі міськвиконкому як черговий протест проти Декрету №3. Його очолила група анархістів під чорними прапорами і з банером «Чиновник – головний дармоїд». Анархісти виголосили кілька промов у мегафон і надали можливість охочим протестувальникам висловитися. Згодом, колона з 1000-1500 людей разом із анархістами під гасла промаршувала вулицею Радянською і перекрила проспект Машерова. Акція завершилася пікетом біля будівлі ЦУМу.
13 березня ми почали поширювати заклики до протестів у низці міст Білорусі. Вони мали відбутися 18-19 березня. В результаті, акції пройшли лише в п’яти містах і сумарно зібрали від 200 до 500 осіб. Таку відносно низьку кількість протестувальників можна пояснити відмовою більшості опозиційних ЗМІ поширювати анархістський заклик. Після цього ми зрозуміли, що необхідно створювати й розвивати власні медіапроєкти.
Ключова анархістська акція – 25 березня на День Волі в Мінську – була жорстоко придушена силовиками. Однак, багато анархістів превентивно затримали ще напередодні. Попри те, що хвилю протестів владі вдалося зупинити, демонстранти все ж змогли домогтися відстрочки прийняття “Декрету про дармоїда”.
Також для обходу блокування нами було розроблено повноцінний додаток для Android. У ньому в зручній формі можна скачати книги з нашої бібліотеки і прочитати останні новини. І переглянути картотеку з сайту Банда Луки.
2018 – 2019 роки. Репресії в Україні
У перші роки після Майдану, протестні політичні рухи в Україні майже не зазнавали переслідувань. Проте, варто було владі укріпитися, як вона знову почала наступати на анархістський рух.
У цілому, переслідування почалися ще 12 жовтня 2017 року, коли у Львові пройшла хвиля обшуків у будинках та допитів активістів Автономного опору. 28 січня 2018 року, під час легального пікету активістів екоплатформи, відбулися масові затримання його учасників.
В Україні силовики активно взаємодіють із правими рухами в плані переслідувань політичних опонентів, намагаються дискредитувати активістів клеймом “Агенти Кремля”.
В грудні 2018 року, за один день відбулися обшуки в 4 містах України. СБУ не цурається методів КДБ: є зафіксовані випадки, коли активістів били на допитах. Загалом, в Україні здійснювалося чимало заходів проти анархістського руху. Зокрема – насильна депортація білоруського політв’язня Францкевича, затримання на акціях та обшуки в Одесі.
Нас не здивував початок репресій в Україні. Така природа держави: вона намагається придушити те інакомислення, яке вона не здатна контролювати. На жаль, багато українських активістів все ще думають, що легалізм та відкритість зможуть їх захистити. Фактично ж, відкритість лише полегшує роботу репресивному апарату.
Тому ще одне наше завдання – пропагувати культуру безпеки та анонімності на противагу легалізму. Україна має значно слабший репресивний апарат, ніж в Білорусі. Натомість, витрачає менше ресурсів для пошуку анархістів. Ми пересвідчилися, що за дотримання техніки безпеки можна уникати тиску спецслужб ефективно і довго.
2018 – 2019 роки. Нова хвиля репресій в Білорусі
Після завершення протестів, держава організувала нову хвилю репресій проти анархістів. Проте, активісти продовжували вести агітаційні рейди, організували кілька міжнародних кампаній.
Наприклад, акції, присвячені Першому травня або зростанню тарифів ЖКГ. Остання пройшла в трьох країнах: Білорусь, Україна, Росія. Взяли участь прихильники Революційної дії і російська організація Народна Самооборона.
У 2018 році, анархісти Бресту взяли активну участь в протестах проти акумуляторного заводу, перекрили трасу. У 2019, на тлі зростаючого невдоволення призовом до армії, в Бресті посеред центру міста стався неузгоджений пікет проти нового закону “Про відстрочки“.
В цілому, загальна вулична активність спала, якщо порівнювати з періодом 2016-2017 рр. Але необхідно відзначити, що спад політичної активності спостерігався в Білорусі на рівні всього суспільства.
Після успіху анархістів на “протестах дармоїдів”, влада почала проводити репресії навіть за мінімальні протестні дії. В Столині, за поширення агітації у вигляді листівок і трафаретів на молодого анархіста завели кримінальну справу. Крім того, коли в районі Столина з’явилася анархістська агітація, місцеві силовики зі шкіри лізли, щоб знайти і звинуватити хоч кого-небудь.
Наприклад, затримували людей серед субкультурної молоді – музиканта вивезли в ліс, погрожували прострелити коліно і приставляли до спини табельну зброю. Не кажучи вже про декілька обшуків. Нагадаємо, все це через анархістські листівки і написи.
20 квітня 2019 року, під час зустрічі за містом затримали 11 анархістів. Будинок, де вони перебували, взяв штурмом СОБР. Проти активістів застосовувалися тортури.
Восени, проти ряду анархістів з різних груп відкрили кримінальні справи. На момент написання тексту три роки домашньої хімії отримав Дмитро Полієнко, раніше ув’язнений на 2 роки. Кілька інших анархістів пройшли підозрюваними/обвинуваченими за різними статтями.
В умовах, коли навіть за мінімальні дії силовики нацьковують всі свої сили на боротьбу з рухом, дуже важко організовувати діяльність. Але ми впевнені, що зможемо вдосконалити свої методи і виробити нову ефективну тактику боротьби.
Післямова
15 років – це тривалий період. За ці роки відбулося чимало подій, нам вдалося багато чого досягти. Це й успішна участь в протестах, й організація величезної кількості кампаній, і проведення рядових акцій. У Білорусі ми запустили картотеку співробітників МВС і посібників режиму Лукашенко «Банда Луки», першотравневі ходи і польові табори в Україні стали щорічними. Наш рух став міжнародним і впізнаваним на політичному полі.
Звичайно, діяльність ускладнена диктатурою в Білорусі і домінуванням ультраправих в Україні. Однак на ділі не раз ми показували, що організована ефективна діяльність можлива і в таких умовах.
І все ж, це лише початок шляху. Нам ще треба докласти величезних зусиль, щоб досягти нашої основної мети – знищити інститут паразитів-чиновників і побудувати суспільство, засноване на самоврядуванні.
Ми продовжуємо боротись, і обов’язково переможемо!