Аналітична платформа VoxUkraine провела дослідження перед виборами 2019 року, за яким 73% українців вважають, що держава повинна мати сильний вплив на економіку задля збільшення соціальної допомоги. Заходи соціальної допомоги – це субсидії, пільги, пенсії, безкоштовні медицина та освіта, базовий дохід, виплати по безробіттю, тощо. Таку ідею просуває більшість українських політиків: Тимошенко, Зеленський, Бойко, Гриценко, Ляшко та інші. Але при капіталізмі це може призвести до катастрофічних наслідків.
Перша проблема – відсутність народного контролю над грошовими ресурсами країни. Щоб здійснювати заходи соціальної допомоги, необхідні кошти – податки громадян. Але влада може направити ці гроші куди завгодно. Наприклад, на силові органи чи собі у кишеню. А платники податків не мають можливості це проконтролювати. Звільняти чиновників теж ніхто не може.
Саме тому у держбюджеті України на кінець 2019-го року з’явилася “діра” більше, ніж у 50 млрд, гривень. Саме тому в Україні, Білорусі та Росії з року в рік збільшуються видатки на утримання органів влади, поліції та армії, зростають зарплати депутатів, урядовців, інших чиновників. Водночас, утримання цілих стратегічних галузей медицини, освіти, комунальної сфери тощо) погіршується. Таким чином в Україні депутати тільки офіційно за місяць отримують у середньому 42000 грн, лікарі – 10 000 грн, вчителі – 7000 грн, а середня пенсія – 3000 грн.
Друга проблема – спротив бізнесменів та багатіїв податкам. Зазвичай, щоб брати кошти на здійснення соціальних заходів, збільшуються податки для багатих. Це призводить до відтоку капіталу та ухилення від оподаткування. Наприклад, головною передвиборчою обіцянкою 24-ого Президента Франції Франсуа Олланда було збільшення податку для багатих до 75%. Це призвело до того, що багато бізнесменів та знаменитостей,таких, як Бернар Арно (глава LVMH), Жерар Депардьє та Моніка Белуччі змінили своє громадянство та втекли до сусідніх країн, щоб не сплачувати ці податки. Така обіцянка загострила економічну кризу у Франції та підвищила рівень безробіття.
Третя проблема – тіньова економіка. За різними оцінками, від 32% до 46% української економіки перебувають у “тіні”. Підприємці не реєструють свою діяльність, неофіційно проводять певні операції або не оформлюють працівників на роботу та сплачують їм зарплату “в конверті”. І бізнес, і громадяни можуть укладати угоди офіційно, але не вказувати в них справжню зарплату, щоб платити менше податків. Наприклад, підприємство оформило працівника на мінімальну зарплату, а решту платить “в конверті”. Або це може бути нелегальний бізнес, який взагалі не оподатковується.
Якщо країна рухається шляхом соціальної справедливості, це може призвести до того, що люди офіційно отримуватимуть мінімальну зарплату, а решту їм платитимуть “у конверті”. Люди користуватимуться “безкоштовною” медициною, на утримування якої потрібні кошти з податків, від яких ці ж люди будуть ухилятися.
Звичайно, при капіталізмі так грошей на всіх не вистачить. Лікарні не будуть здатні закуповувати обладнання та ліки, заощаджуватимуть на ремонті, не зможуть виплачувати зарплати персоналу.Це стосується і навчальних закладів. Без податків капіталістична країна не зможе сплачувати підвищені пенсії, пільги та субсидії. При капіталізмі та наявності держави всі спроби зменшити відстань між багатими та бідними закінчуються провалом або збагаченням чиновників.
Пам’ятайте, що ніхто не збирається вирішувати проблеми за нас. Тому потрібно назавжди передати контроль над країною та її ресурсами до рук народу. Ми самі в змозі розпоряджатися ними і самі краще знаємо, як підвищити свій рівень життя, аби залишити такі слова, як «багатий» чи «бідний» далеко позаду.