26 жовтня 2020 року у ВР був зареєстрований законопроект № 3196-д, який загрожує нам тотальним стеженням з боку спецслужб. Законопроект відзначився досить розпливчастими формулюваннями, які можна трактувати як завгодно: терміни «тощо», «інше» створюють всі умови для зловживань.
За цим законом СБУ отримає безперешкодний доступ до величезних масивів персональних даних, незалежно від того, чи є підстави здійснювати такі заходи. При цьому, законопроект обмежує право людей отримувати інформацію про передання їх персональних даних за запитами спецслужб. Так, під час контррозвідувальної діяльності СБУ зможе без рішення суду отримувати від операторів та провайдерів інформацію про персональні дані громадян та про зміст телекомунікаційних послуг (фактично про зміст повідомлень). Проектом не передбачено системи контролю та нагляду за здійсненням цих повноважень, що створює загрозу необмеженого втручання СБУ у приватне життя громадян та поширення персональних даних особи без її відома.
Також СБУ зможе обмежувати доступ до ресурсів “з метою недопущення загострення суспільно-політичної та соціально-економічної ситуації”. Цим положенням закон і дає спецслужбі простір для зловживань своїми повноваженнями й порушення прав людини. Зокрема, мова йде про переслідування опозиції, журналістів, громадських активістів, що може здійснюватися в інтересах приватних осіб або окремих політичних груп, які мають вплив на спецслужбу. Цілком можливі ситуації, коли блокуватимуть інформаційні ресурси, на яких закликатимуть вийти на протест або ж опублікують розслідування про статки можновладців.
Проект закону також дозволяє СБУ затримувати осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів. Але оскільки СБУ є більш закритим органом на відміну від поліції, співробітники СБУ не зобов’язані представлятися при затриманні (що ускладнює можливість оскаржити правомірність дій СБУ) і можуть не повідомляти про затримання в Центри безоплатної правової допомоги, що позбавляє затриману людину права на адвоката.
Законопроект не містить гарантій свободи від катувань і нелюдського поводження. Він дозволяє співробітниками СБУ застосовування заходів примусу (фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї). Однак при цьому закон не передбачає ніяких правил і процедур для запобігання чи розслідування можливих випадків катувань чи нелюдського поводження в СБУ.
І ще один “приємний” бонус: подання СБУ буде достатньо для того, аби Центральна виборча комісія відмовила у реєстрації кандидатам від партії, щодо якої внесено подання. Таке повноваження фактично робить з СБУ арбітра, який може вирішувати питання щодо недопуску політичних партій до участі у виборчих процесах.
І хоча для прийняття цього закону 18-го грудня у Ради не вистачило голосів, шокує кількість депутатів, які проголосували “за”: 208 з 226 необхідних. Тож останнє голосування не означає, що законопроект відхилено, депутати зможуть повернутися до нього в січні. Невтішно виглядає і статистика: у 2016 році співробітники Нацполіції офіційно направили 53 тисячі клопотань про стеження за громадянами України. Відмова була отримана лише у 5 тисячах випадків. Також зафіксовано понад 30 тисяч випадків прослуховування. При цьому інші силові відомства не розкривають подібну статистику, тож про реальні масштаби стеження за українцями можна тільки здогадуватися.
Наші базові права і свободи знаходяться під загрозою. Потрібно максимально розповсюджувати інформацію про цей закон. Про нього недостатньо розмовляють в суспільстві. А його прийняття наблизить нас до поліцейської держави.