2 лютого президент Зеленський підписав указ про санкції проти нардепа ОПЗЖ Тараса Козака та кількох телеканалів Медведчука, які транслювали проросійську пропаганду. Про те, чому санкції відносно громадянина України — це абсурд і взагалі порушення українського ж законодавства — детально викладено в телеграм каналі Анархо-соліпсіст.
Такий крок вже третій за останні півроку, зроблений Зеленським в напрямку встановлення в країні цензури й диктатури. Перший з них – спроба введення СОРМ* в Україні та розширення повноважень СБУ. На щастя, поки що цей законопроект зустрічає опір Верховної Ради, завдяки її поправкам СОРМ в Україні працювати буде нескоро. Другий крок – це відкрите протистояння з Конституційним Судом України. Відсторонити поточний склад КСУ і скликати новий з урахуванням того, що він формується президентом і Верховною Радою, в якій у першого більшість, – фактичне захоплення суддівської гілки влади командою Зеленського. З урахуванням президентського крісла, законодавчої більшості в ВР і КС, що складається зі своїх ставлеників, у Зеленського буде під контролем всі три гілки влади – законодавча, виконавча і судова. До чого призводить такий стан речей, можна подивитися на прикладі сусідньої Білорусі.
І третій крок – це цензура ЗМІ просто за указом президента в обхід всіх прийнятих юридичних процедур.
Саме по собі блокування проросійських смітників – річ непогана. Але те, яким чином воно проведене, а саме через відкрите ігнорування власних законів – тривожні маркери узурпації влади. Крім того, не варто передчасно радіти тому, що “заткнули голос Кремля”. Практика показує, що цензуру та репресії застосовують спочатку до тих, кого суспільство підтримувати не стане і навпаки – буде схвалювати таке рішення. Потім вже, обкатавши такі схеми, влада заборонятиме групи в соцмережах, символіку, сайти та організації, які критикують державу. І якщо сьогодні під ваше гучне улюлюкання держава цензурує ватників, завтра такими ж схемами воно буде цензурувати вас за критику його рішень.
Принциповий читач може запитати: “Так, цензура – це добре чи погано? Треба блокувати такі рупори пропаганди, чи ні?” Якщо говорити з точки зору анархістських принципів – людина має право на будь-яку позицію. Але чи може вона її віщати в суспільство з використанням ресурсів цього суспільства, тобто масмедіа – це вже питання. Безумовно, в анархістському суспільстві буде цензуруватися якийсь контент. Наприклад, сцени жорстокості й насильства будуть недоступні для дітей. Також буде виключена пропаганда в ЗМІ людиноненависницьких ідей: расизму, фашизму і т.д. Що ж в такому випадку відрізняє анархістів від фашистів? Той факт, що рішення про цензуру і власне механізми цензури будуть в руках суспільства. Люди самі вирішуватимуть, що показувати неприпустимо, з яких причин, і самі ж будуть стежити за цим. Якщо люди не хочуть надавати послуги й час громадського мовлення купці обмежених прихильників євгеніки — це їх право. При цьому можуть існувати якісь майданчики, де вестимуться дискусії з прихильниками відсталих і реакційних ідей.
Якщо ж говорити про наші дні, то більш справедливо було б провести широкий референдум з таких питань. Якби суспільство вирішило, що такі ЗМІ повинні бути обмежені в мовленні – це було б рішення на користь інтересів соціуму, а не цензура за вказівкою президента. Але з наявною інфраструктурою та в рамках держави, референдуми з таких питань здаються чимось неможливим. Тому прогресивній частині суспільства варто вже зараз потурбуватися про анонімність в мережі, обхід блокувань і безпечне використання соцмереж, адже завтра замість ватника спробують заткнути когось іншого, неугодного режимові.
*СОРМ(скорочення від рос. Система технических средств для обеспечения функций оперативно-розыскных мероприятий) — комплекс технічних засобів і заходів, призначених для проведення оперативно-розшукових заходів у російських мережах телефонного, рухомого і бездротового зв’язку, радіозв’язку та відстежування інтернет-активності громадян.