Минуло вже 7 років з битви на вул. Грушевського в Києві, в результаті якої Майдан здобув перемогу над режимом Януковича. Зараз багато хто пов’язує цю перемогу, що коштувала життя сотні героям, з падінням рівня життя, економічними проблемами й війною на Сході. Але не можна забувати, що б чекало Україну, якби Майдан програв. А чекала б її така диктатура, близька до фашизму, яку наша країна ще не знала.
Наляканий протестами й рішучістю повсталих, Янукович прийняв дуже багато відверто тоталітарних законів, аби виключити такі протести в майбутньому, якщо Майдан вдасться придушити. У що перетворюються країни, де прогресивні сили програють в боротьбі з диктатурою, можна бачити на прикладі сусідньої Білорусі. Девальвація місцевої валюти, тотальний контроль і терор, вбивства та тортури, масова міграція з політичних мотивів. До всього, диктатор, який залишився на троні та Москва, охоча до інтеграції Білорусі. Таке майбутнє могло б чекати і всіх нас.
Серед повсталих, які віддали свої життя в боротьбі за свободу, є і наш товариш Сергій Кемський. Він не тільки брав участь в основних подіях, але й всіляко намагався просувати анархістську повістку на Майдані: написав статтю “Чуєш, Майдане?”, де закликав до прямої демократії, брав участь у створенні анархістської Чорної Сотні самооборони Майдану.
20 лютого на вулиці Грушевського Сергія застрелив поліцейський снайпер. В результаті Майдану не наступила соціальна революція, але товариш віддав життя за ідеали свободи та справедливості, в даному випадку – за вільну від гніту тиранії Україну. І наш обов’язок — продовжувати боротьбу за краще майбутнє, готуватися до нових повстань і протестів, щоб вплинути на них суттєвіше і наближати справедливе анархістське суспільство.
Київські анархісти вшанували пам’ять полеглого товариша, зробивши символічний меморіал на Майдані та розклеївши містом плакати про Сергія.