Ультраправі на службі у поліції

На політичній арені не можливо не помічати діяльності ультраправих груп. Чисельний радикальний рух який не боїться відкрито порушувати закон. І багато хто задається питанням як їм вдається так легко ухилятись від відповідальності за свої дії, чому поліція нікого не переслідує за таку діяльність. В чому ж секрет їх неуловимості ми постараємося розібратись в цій статті.

Ультраправі не соромляться відкрито нападати на тих хто не підтримує їх позиції. На жаль нападами на журналістів, іноземних студентів, феміністок і ЛГБТ нікого уже не здивуєш. Окрім того праві постійно громлять заправки, банки та різні генделики. Борці за расу не раз зривали грубою силою різні заходи своїх “конкурентів”. І постійно їм все сходило з рук.

Можливо ультраправі просто великі конспіратори. Всі активісти живуть по правилах техніки безпеки, постійно перестраховуються і дуже обережні в своїй діяльності? Але варто переглянути будь-який їх напад і в 90% вони роблять це відкрито на очах в багатьох свідків. Документальним прикладом є напад на журналіста Коцабу, за напад відповідальність взяла С14 і виклала відео де чітко видно обличчя нападаючих. Сам Коцаба прямо на місті написав заяву в поліцію і на цьому все закінчилося. Поліція ще досі нікого не затримала. Далі випадок з нападом на офіс “Нового вогню” нападаючі знову не приховували, що вони є активістами С14, а потерпівші впізнали декількох людей які на них напали і подали заяву в поліцію. І знову повторюється аналогічна історія, правоохоронні органи просто проігнорували її. І таку ситуацію можна спостерігати постійно.

Хтось може згадати випадок в Кременчуці де активісти Національних дружин побилися з новою поліцією. І поставити це як приклад того, що далеко не все сходить з рук правим бійцям. І від поліції їм перепадає також. Але варто просто поглянути на цей випадок детальніше. Задайте собі питання скількох активістів Національних дружин передали суду за цю сутичку? Взагалі бійка з поліцейським і перешкода їх діяльності це дуже сурова стаття, а ще треба врахувати, що перед цим ці активісти ще обмалювали фасад кафе, що являється мінімум хуліганством і теж передбачає кримінальну відповідальність. І от за цю вихідку ні одного активіста не передали суду, ніхто не шукав організаторів. Поліція знову все проігнорувала. І ось таку ситуацію можна прослідкувати завжди, що навіть якщо відбуваються сутички з поліцією то в фіналі максимум, що загрожує правому активісту це посидіти пару годин в РУВС.

Можливо у нас просто прогресивна країна де проти політичних активістів не ведуть репресивні дії. На жаль, це теж не правда. Якщо поглянути на діяльність не правих активістів можна замітити тенденцію, що вони дуже часто піддаються репресіям з боку поліції та СБУ. Згадаємо лише ситуацію в Львові коли мирний пікет, який був узгоджений з адміністрацією міста розігнала поліція. В тому ж Львові восени проти активістів Автономного Опору було здійснено ряд репресивних актів, учасників масово затримували та проводили обшуки. Організаторів акції 8 березня судять за “антидержавний” банер. На цьому прикладі потрібно особливо зосередити увагу. Судять людей за наругу над державним символом. А згадайте скільки зараз судять правих активістів які нападали на учасниць акції 8 березня. Правильно – ні одного. На дівчат нападали після акцій, в Ужгороді взагалі акцію зірвали та облили всіх учасників фарбою. Напади були зафіксовані в багатьох містах України. А поліція чомусь зацікавилася не ультраправими молодчиками, а організаторами акції яку намагалия зірвати. Цікавий парадокс.

Так в чому ж тоді секрет неуловимості правих? Тут очевидною відповіддю буде те, що їх ніхто просто не ловить. А не ловить тому, що їх діяльність регулюються правоохоронними органами. І доказів цьому багато. Розглянемо на прикладі двох основних організацій С14 та Національний корпус. Почнемо з нац. корпусу. Головою якого є Андрій Білецький. Про зв’язок Білецького і Авакова не писав тільки лінивий. На це відсилаються більшість ЗМІ. І для більшості цей факт не викликає питань. Тому ми пройдемо лише по найбільш очевидних пунктах. Почнемо з бронебійного факту, полк “Азов” з 12 листопада 2014 року підпорядковується Нацгвардії, що входить в свою чергу в систему МВС. Ще раніше всі “азовці” знаходилися в міліцейському батальйоні, а їх комбат Білецький носив погони підполковника поліції. Троян, який відіграв не менш важливу роль в “Азові” та був ще до його створення соратником Білецького в організації “Патріот України” 31 жовтня 2014 року, у званні підполковника, призначили начальником ГУ МВС у Київській області. А 7 листопада 2015 року, у день набуття чинності закону «Про Національну поліцію», Вадима Трояна по клопотанню Авакова призначили начальником ГУ Національної поліції в Київській області . Ще один соратник Білецького Сергій Коротких (Малюта, Боцман) в минулому голова розвідки “Азова”, а зараз “начальник відділу поліції з охорони об’єктів стратегічного призначення”. Про більше фактів співпраці Авакова і “Національного корпусу” можна прочитати тут.

А тепер розберемо С14. Організація яка прославилася рядом нападів на своїх політичних опонентів. Так хто ж дав їм добро, щоб відкрито бити людей? На це питання відповів сам лідер С14, Євген Карась. В одному інтерв’ю він прямо заявив, що співпрацює із СБУ, та те що саме СБУ передає їм інформацію: – “Если у нас есть информация – мы ее им передаем в СБУ. У них есть информация – иногда они передают нам” – “Причем они информируют не только нас, но и Азов, Правый сектор и так далее” – “Например, Одесса, 2 мая. Все говорят, что зашло русское бабло на дестабилизацию. Поэтому спрашивают: кто может приехать? Будет жопа, помогите”. Ось так Карась сам визнав, що робить брудну роботу за СБУ.

Треба ще згадати той факт, що С14, що нац. корпус створили дочірні організації “Лицарі міста” та “Національні дружини” відповідно. Ці ініціативи прямо себе позиціюють як помічників поліції.

Що стосується інших правих організацій то вони діляться на два типи. Перші, хоч і мають власну назву символіку і позицію в більшості являються просто масовкою на акціях С14 та НК. Розберемо найвідоміші організації із даної групи. Партія “Традиція і порядок” входять в пропорошенківські праві. Вони не раз проводили акції направлені проти політичних опонентів Порошенка. Наступна організація “Правий сектор” давно втратив свої позиції і зараз просто відіграє роль масовки. Інший учасник це “Карпатська січ”. Вони є апогеєм нацистської організації які нападають на всіх хто не входить в їх рамки “норми”. Відкрито марширують з нацисткською символікою. Недавно вони напали на офіс правозахисників які проводили розслідування про їх чорну бухгалтерію.

Інша група це праві організації, які не мають криши в поліції. Саме тому про їх активність мало що чути і вони майже не відіграють ніякої ролі в політичному плані, і часто вважають себе опозиційними тим правим які кришуються поліцією.

Оскільки ультраправі організації ієрархічні то рядова молодь в більшості не розуміє, що вони лише пішаки в руках політиків. Тому серед них можна почути антиполіцейські лозунги, але це не впливає на загальну ситуацію, а їх політична заангажованість заважає критично оцінювати свою діяльність.

І тут виникає логічне питання, навіщо правоохоронним органам прикривати ультраправих. Навіщо їм підгодовувати цю силу. А це все для того, щоб контрулювати вуличний рух, та виконувати брудну роботу їх руками. Яскравим прикладом стала ситуація в Черкасах де Нац. дружини захопили міську раду, та змусили погрозами прийняти правильний бюджет. І знову ж, здавалося, що захоплення адміністративної будівлі мало викликати бурхливу реакцію з боку правоохоронців, але навіть така масштабна вихідка зійшла з рук правим. Ультраправі не раз громили офіси опонентів своїх покровителів. І от недавно нац. дружини пліч-о-пліч з новою поліцією блокували російське посольство, і ніхто вже не згадував про бійку між ними в Кременчуці. Можливо хтось зауважить чи не бояться правоохоронці, що праві вийдуть з під контролю. Звісно, ні. Оскільки, вони мають всі дані про основних учасників, і якщо хтось відкрито осмілиться качати човен, то поліцейські просто приберуть його як зробили це з Сашком Білим.

Мало того, що ультраправий рух є підконтрольним правоохоронцям так ще й ідеї які вони несуть є антилюдськими. Це покровительство, означає, що держава сама створює умови для розвитку ідей які проповідують расизм, сексизм, культ сили, диктатуру і гомофобію. Тому так важливо всіма силами боротися за допомогою прямої дії з правими на вулицях. Немає ніякого сенсу шукати захисту від них в держави, оскільки сама держава створює всі умови для їх розвитку.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

6 − 3 =