Вічні переможці або заручники культу сили

У політичній боротьбі іноді трапляється так, що твій ідеологічний опонент виявляється сильнішим і перемагає тебе в якійсь ситуації. В принципі, іноді зазнавати поразки в політиці – це нормально, здатність переносити поразки, робити з них висновки та знову повертатися до активної діяльності – це одна з ключових навичок для “вуличних” рухів. По суті, політика і є низка поразок і перемог. Але не для всіх. Коли нацисти в черговий раз зазнають поразки на “правих вулицях” в битві за “краще майбутнє”, їхня зацикленість на культі сили не дає їм права визнати поразку.

Неправдива аналітика  від ультраправого порталу “Wotan Jugend”
Чергова брехня від ультраправих нарахунок кількості їх сил

А ось відео з камер спостережень, де гарно видно скільки там було правих, і як моторно вони “тактично відступали” коли прийшли антифашисти.

“5 правих школярів” на яких напали антифашисти

Крім банального заперечення поразки або самого зіткнення, як факту, нацисти часто вдаються до різного роду виправдань, чому опонент в цей раз переміг. 10-кратна перевага в людях, наявність зброї, раптовий напад, малий вік “постраждалих” і т.д. До слова, все з перерахованого вище неонацисти самі використовують і ніколи не вважали це чимось непристойним, коли напади на слабшого влаштовували їх побратими. А навпаки, хизувалися ними.

Ось тільки декілька посилань на новини, де праві нападають на слабшого.

Група нацистів побила двох хлопців, які вступилися за дівчат

-Група нацистів побачила хлопця та дівчину, які вживали слабоалкогольні напої

У чому ж причина такого бажання заперечувати факти? Вона криється в культі сили – як одному зі стовпів нацистських і багатьох правих ідей. Це було досить добре видно в 90-их і 00-их, коли банди малолітніх скінхедів нападали вдесятьох з ножами на двірників з Середньої Азії. І в жертву культу сили приноситься все, в тому числі й правда. Тому у нацистів героєм є Дмитро Боровиков, який убив зі своїми соратниками з БТО 8-річну таджицьку дівчинку Хуршеду Султонову.

Але за культом сили тягнуться часто досить слабкі духом люди, які можуть показувати якусь хоробрість проти завідомо слабшого супротивника, на кшталт пенсіонерів-комуністів. Або, наприклад, можуть напасти на дівчат, які тримають банер з посиланням на анархічну групу Прамень, а в новині сказати, що напали на членів Революційної Дії. Навіть в таких умовних “перемогах” нацисти всіляко будуть брехати, тому що новина в дусі “натовпом відібрали незрозумілий банер у пари дівчат” не буде вражати невпевнених у собі підлітків.

Представники Нацкорпусу атакують прихильників СРСР похилого віку

А коли всі твої перемоги починають зводитися до нападів на непідготовлених перехожих людей з субкультурною символікою чи яскравим волоссям, коли в рівном бою ти постійно “тактично відступаєш”, тоді весь твій культ сили починає тріщати. І все що тобі залишається, щоб його зберігти починати нахабно брехати. Адже твої соратники все одно повірять тобі. Вони не будуть нічого перевіряти, навіть коли є інші незаперечні докази звортнього. Так й визодить, що хто кричить в інтернетах “втікачам я відріжу вухо”, сам стоїть в стороні, поки його “побратимів” втоптують в підлогу станції Хрещатик.

Така зацикленість на власній силі й заперечення поразок призводить до того, що вся твоя пропаганда тримається тільки на брехні. Але ця тактика не спрацює на довгій перспективі. Рано чи пізно культ сили, який тримається тільки на брехні почне розвалюватися. Це призведе до того, що все менше молоді буде бачити в нацистах силу, з якою треба рахуватися або до якої треба приєднатися, навіть якщо не особливо цікавлять їх ідеї.

Саме тому найефективніший спосіб боротьби із правими – це руйнування їх культу сили.

3 Comments

  1. Смешно это читать про осуждение культа силы от реводии))
    Сами же в недалёком прошлом пытались создать видимость милитант движения, сами же прыгали толпами на правых, а теперь когда выгнали Боленкова, а Франц сидит и вы больше не тянете этот самый культ силы-решили рассказать как это плохо))
    Вы диванные революционеры и место ваше у экранов, только и можете стены портить и обсуждать события к которым не имеете ни малейшего отношения)

  2. Мдээээ
    На скриншоте с камер вообще не понятно кто правый, а кто обыватель или левак. Тем более учитывая что рдшников там не было говорить о том кого и сколько там было вообще абсурдно)
    По поводу Боровикова. Он герой благодаря другим поступкам и тому что посвятил всего себя своим убеждениям, а после погиб за них. Утверждая что именно он убил Султонову автор ссылается на то что писали мусора которым было выгодно дескридитировать как правое движение в целом, так и отдельных его представителей.
    Насчёт избиения коммунистов пенсионеров, согласен, не самый достойный поступок, но пенсионеров у нац. Корпуса нету, чтобы сделать все по “честному” , а решать проблему как-то нужно было.
    По поводу культа силы. Что-то леваки позабыли кто был самой радикальной силой на Майдане. Позабыли и то кто основывал свои батальоны и ехал воевать в АТО ,делом подтверждая свои слова и убеждения.
    А чем знамениты РДшники?) Тем что порезали ветерана АТО?) Или тем что вас даже свои презирают?) Или тем что вы постоянно портите стены пустыми лозунгами аля борись за свои права?) Ах да, ещё постоянными конфликтами между собой и товарищами из других движений. Чего только стоит история с боленковым или дедком, а ведь суть конфликта не в идеологических распрях, а в личном конфликте францкевича с этими персонажами) и это только то что общеизвестно, боюсь даже представить что ещё просто не вышло на поверхность)
    Вы жалкие))

  3. Щось не дуже зрозуміло. На словах за рівність, але на практиці починають верещати коли їхнім бабам по їбалу перепадає. Доречі пиздили хлопців, а дівок залили, але ж реводіівці про це не знають тому що їх там не було.